27 Травня, 2022

Чотири свіжих факти які відбулися сьогодні: Одночасно три держави – США, Франція і Росія – почали перевірку своїх ядерних і повітряно-космічних сил.

Чотири свіжих факти:

Одночасно три держави – США, Франція і Росія – почали перевірку своїх ядерних і повітряно-космічних сил.

Єврокомісія схвалила ідею спільного авіаційного простору з Україною.

У Вашингтоні почали активно вивчати можливість закриття неба над Україною американськими ППО в разі розв’язування Кремлем військових дій.

Меркель в ультимативній формі (так, принаймні, стверджують європейські видання) зажадала від Путіна відвести війська від кордону України.

Мої висновки:

Ставки почала підвищувати не тільки Росія (чого тільки варті сьогоднішні погрози Козака), але і європейці з американцями. Якщо в 14-му році вони обмежувалися “стурбованістю”, то зараз в наявності підготовчі заходи щодо солідарних дій на випадок російської агресії.

Я б застеріг від паралелей в активності Заходу під час нападу РФ на Грузію в 2008-му і Україну в 2014-му. З тих пір багато чого змінилося з урахуванням набутого досвіду та поведінки Москви. Прецеденти минулого не повинні ставати вироком і автоматично екстраполюватися на майбутнє.

Зараз ситуація як в повітряному бою: винищувачі йдуть лоб в лоб – хто перший звернув, той програв.
Думаю, раніше здадуть нерви у Росії – вона прекрасно усвідомлює, що зараз не 14-й рік. Всі її агресивні заяви, брязкання зброєю, виття пропаганди – це шокова психологічна травма і реакція на тверді заяви Заходу, що Україна не залишиться один на один з Мордором. До того ж (і це головне!) росіяни губляться в здогадах, наскільки далеко може зайти Вашингтон в своїх обіцянках допомогти Києву. А не знаючи, якими силами і засобами тобі будуть протистояти, на військову кампанію не зважиться навіть самий тупий і безбашений полководець.

Скільки все це ще триватиме? Думаю, до 9 травня – їм потрібно увійти в своє головне релігійне свято путінського победобєсія в звичній атмосфері антизахідної істерії.

Що робити Києву? Не сцяти і не йти на поступки: дав слабину – Путін сяде на шию, а колективний Захід запитає у себе: “Навіщо нам це потрібно, якщо українська влада сама готова здавати позиції?”

Коротше – битва нервів. Справжні війни так не починають. Успіх будь-якої військової операції залежить від раптовості і скритності. Інакше величезних втрат не уникнути. А коли про це кричать з кожної праски, значить цілі зовсім інші.

Хелгі Шарп

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від позиції автора. Редакція сайту не відповідає за достовірність таких матеріалів, а сайт виконує виключно роль носія. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.