11 Серпня, 2022

Донік: У мене погана новина для тих, хто з насолодженням тягає пост про зрадоньку в Пісках, та обсмоктує це. Кожен кілометр фронту, в 99 випадках зі 100…

У мене погана новина для тих, хто з насолодженням тягає пост про зрадоньку в Пісках, та обсмоктує це. Ласкаво просимо в реальність. Може бля нарешті в ваших тупих головах щось переключиться і ви зрозумієте, що зараз таке кругом. Що кожен населений пункт, який ми залишили, ми захищали з такими ж зусиллями. Кожен кілометр фронту, в 99 випадках зі 100, залишали саме так. І що було ще гірше.

Зараз з артою набагато краще за рахунок натівських калібрів. Просто коли вам бля кричиш криком, що ворог все ще наступає, що є все ще загроза втрати держави, то всі такі – якась хуйня, та лякалки, а давайте ми срачікі навколополітичні захуячим.

Ще раз для особливо здібних. В нас повномасштабна війна, якої не було з часу 2 світової. В нас проблеми з БК для артилерії, та вйобані стволи радянських калібрів. А брати нема де. Перевага в артилерії у росіян. Нам щоб мати перевагу в арті для наступу потрібно гармат більше чим є у всіх країн Європи членів НАТО. В нас на фронті гармати 777 пріоритетна ціль для ворога. За ними полюють. Якщо після залпу знаходять орланами, то вже за 2 хвилини пакет “ураганів” касетний летить туди. Цілі дивізіони “ураганів” полюють.

В нас є успіх на окремих ділянках, але це все дуже не стабільно. Бо це за рахунок того, що ворог перекидає сили в інші локації. Зрозумійте це все. Ми б’ємо по складам, не тому що такі гуманісти. А тому що єдина можливість зменшити тиск на лінію фронту. Кожен день це надлюдські зусилля та втрати на фронті. Що з вами не так, що ви не хочете зрозуміти очевидного? Стрічка, як суцільний некролог.

Половина контактів в телефоні вже ніколи не відповість. А ви тільки прокинулись через пост в ФБ?

Так, є обережний оптимизм, щодо того що ми зупинили швидке просування, але нам треба денно і нощно готуватися. Ще нічого не вирішено. Ще під загрозою існування України. І якщо комусь здається, що це стосується тільки Донецької, Луганської та можливо частково Харківської та Миколаївської області, в мене хуйова новина – вони не зупиняться. Якщо ми їх не зупинимо. В них все ще є ресурси. І таборів в Сибіру вистачить для всіх.

Роман Донік, волонтер